Планетарії дуже різні — за розміром, типом проекційної системи, мобільністю, та ще багатьма параметрами, проте у всіх планетаріїв світу є спільна мета — ознайомлення глядачів із чарівним світом науки.

 

Для створення зображення зоряного неба  наразі існує кілька типів проекційних систем. Загально прийнятої класифікації ще не існує, проте можна виділити такі варіанти:

• оптико-механічна (апарат “Планетарій”);

• цифрова;

  • однопроектрона;

  • багатопроекторна;

• комбінована;

  • синхронізована (коли аппарат “планетарій” та цифрова система синхронізуются за положенням неба);

  • не синхронізована.

 

Наразі більшість планетаріїв світу мають цифрову або комбіновану оптичну систему, оскільки використання цифрової проекції дає широкі можливості для занурення глядачів у дію сеансу.

 

Цифрове зображення на стелі планетарію створюється завдяки проекції з одного проектору (однопроекторна) або комбінованому зображенню з кількох проекторів. Такі системи дозволяють демонструвати різноманітний контент — від фільмів (у спеціальному форматі) до комп’ютерних симуляцій астрономічних процесів.

 

Для зменшення бюджету реконструкції або створення нового планетарію іноді відмовляються від оптико-механічної складової планетарію, залишаючи лише цифрову. Таке рішення, наприклад, було прийняте при реконструкції Донецького планетарію.

Проте дослідження показують, що українська публіка дуже цінує ту ілюзію зоряного неба, яка створюється саме завдяки оптико-механічній проекції.

 

Зорі — величезні газові кулі, але через їх неймовірну відстань до Землі, ми бачимо їх як точки на темному небі. Ми не розрізняємо дисків зірок.

 

Навіть найсучасніші цифрові системи із високою роздільною здатністю та контрастністю зображення не здатні показати зорю як точковий об’єкт. Кожен піксель цифрової проекції має відносно великий лінійний розмір і сприймається зором як невелике коло або прямокутник (залежить від проекції). До того ж через особливості цифрової проекції кожен не чорний піксель дає “паразитне освітлення”, тобто освітлює сусідні ділянки поверхні.

 

Оптико-механічний апарат планетарій здатний відтворювати проекцію зорі майже точкового розміру. Усередині апарату “Планетарій” знаходиться джерело світла. Коли апарат вмикають світло через надзвичайно маленькі отвори виходить назовні і утворює на стелі майже малесенький, майже точковий світлий кружечок. Розмір і розташування отворів наскільки точно розраховані, що вони з великою точністю відтворюють вигляд зоряного неба.

Стелі багатьох стаціонарних планетаріїв (наприклад Київського) мають спеціальне покриття, щоб запобігти зайвому відбиванню світла.

 

В Україні більшість стаціонарних планетаріїв наразі  обладнані комбінованими несинхронізованими проекційними системами. В Києві та Харкові  інстальовані багатопроекторні відеосистеми. Дніпровський планетарій наразі на реконструкції, а перед цим, він як і Вінницький та Херсонський планетарії мав комбіновану систему з однопроекторною цифровою проекційною системою типу “Сферичне дзеркало”.